

Пелюстки, підхоплені подихом,
злітають, як фата молодої,
і не знають, що політ – недовгий,
недалекий – лише до землі.
Любов Долик
Любов – це тиша
і безмежне небо,
Це світлий усміх у твоїх очах.
Любов – коли і слів уже не треба,
Це трепетні птахи у небесах.
У світлі дні фіáлкові музики
В душі заграють –
і відкриють світ.
І все, що сірим було і безликим,
Враз оживе,
немов весняний цвіт!
Любов Долик
Немає коментарів:
Дописати коментар